Фото без описуО Боже Великий, наш Боже, наш Боже!

Дай певність на радість, умнож наші сили,

Аби підняли ми обпалені крила,

Щоб швидше минувся час лиха й випроби,

Щоб змився дощами пекельний Чорнобиль...

     Мов птахи швидкокрилі, стрімко летять роки. Невпинно минає час. Кажуть, він лікує чимало ран. Та ця навіки вкоренилася не тільки в людських душах, а й у нещасному покаліченому тілі природи. Біль від жахливої трагедії на Чорнобильській АЕС ще довго нагадуватиме про себе не лише смутком за нещасними душами, втраченими навіки в ту трагічну ніч ,а й гіркими сльозами природи, що раз-у-раз проливатимуться на людей то радіаційним дощем, то буревіями, то іншими страшними катаклізмами. Техногенна катастрофа людства підірвала здоров’я живих на багато майбутніх поколінь і продовжує свою чорну ходу ось уже 32 рік. Саме тому людині слід спинитися і відновити добрі стосунки з природою, можливо, глибоких ран їм уже не загоїти, та це застереже від скоєння в подальшому злочинів проти природи.

     До цієї трагічної події в Фитьківській бібліотеці було представлено книжкову виставку-роздум «Опромінені болем: Чорнобиль», на якій представлено підбірку літератури та статей про Чорнобильську трагедію та її наслідки для людства.