Фото без опису

 

Сьогодні, 29 січня, Україна вшановує пам’ять Героїв Крут – молодих патріотів, які понад сто років тому стали символом жертовності та незламності. У цей день ми згадуємо події 1918 року, коли кількасот студентів, гімназистів і добровольців на залізничній станції Крути стали на захист Української Народної Республіки, протистоячи багатотисячній армії більшовиків.

Цей бій став одним із найяскравіших прикладів того, як молодість і відданість своїй Батьківщині можуть протистояти навіть найсильнішому ворогу. Попри нерівність сил, їхній подвиг затримав ворожий наступ, давши час українському уряду укріпитися. Герої Крут назавжди залишилися в історії як уособлення героїзму, самопожертви й любові до своєї землі.


Коротка історія

На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна вздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ.

 Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких варто назвати курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, та сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці і стали опорою Центральної Ради.

24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Українські війська змушені були залишити Бахмач і відступити до станції Крути. На підкріплення українських частин в Крути було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин (офіцерів)). До юнаків школи приєдналась перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. Переважна більшість студентів не мала достатньої військової підготовки, студенти були погано озброєні. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь до 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.

Загалом, за різними підрахунками, у Крутах 29 січня 1918 року перебувало до 520 українських воякiв і юнакiв та студентiв, якi мали на озброєнні до 16 кулеметів та одну гармату на залiзничнiй платформi.

 Упродовж дня вони вели бій за станцію з більшовицькими військами  загальною чисельністю (за твердженням більшості джерел) 4800 осіб, в їх числі 400 балтійських матросів. Усі добре озброєні і з артилерією.

 Після бою, у присмерках, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які знаходилися у резерві, під час відступу потрапили у полон. І наступного дня ці 27 героїв були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Затримавши ворога на чотири дні, київські юнаки дали змогу укласти Брест-Литовський мир, що означав міжнародне визнання української незалежності.

 

Вшанування пам’яті Героїв Крут є надзвичайно важливим для нашого суспільства. Це не лише спосіб віддати шану тим, хто віддав своє життя за свободу України, а й нагадування про те, якою ціною здобувається незалежність. Події під Крутами наголошують на значенні єдності, патріотизму та готовності кожного з нас долучитися до боротьби за свою державу.

Збереження пам’яті про цей подвиг допомагає виховувати нові покоління українців у дусі поваги до своєї історії та відповідальності за майбутнє країни. Герої Крут показали, що навіть у найважчі часи варто боротися за свободу й гідність.