Світла пам’ять Мельнику Дмитру Васильовичу

Багатство кожного села — в його людях. У кожному населеному пункті нашого краю є особистості, які в минулому та теперішньому вирізняються серед інших своїм талантом, працьовитістю, активною громадською або професійною діяльністю на благо громади. Такі люди — це жива історія села, його окраса та гордість. Про них треба збирати спогади, розповідати, їх потрібно шанувати.

Однією з таких постатей був Мельник Дмитро Васильович, який народився 22 серпня 1926 року у селі Цуцилів у селянській родині. Помітивши здібності до навчання, батьки спершу віддали малого Дмитрика до Цуцилівської початкової школи, згодом — до приватної гімназії, а пізніше він продовжив навчання у Переріслянській школі. Його улюбленим учителем був Олег Целевич. Це був воєнний час, тож навчання було небезпечним і нелегким.

Отримавши повну середню освіту, Дмитро Васильович розпочав трудову діяльність учителем — спершу в Ланчинській школі, далі — в Гаврилівській, а згодом — у Переріслянській.

У час створення Української повстанської армії молоді хлопці вступали до її лав, щоб боронити рідну землю. Юнак Дмитро також став на шлях визвольної боротьби. Під час одного із завдань був схоплений енкаведистами та засуджений. Покарання відбував у Воркуті — у нелюдських умовах, у таборах суворого режиму.

У 1957 році, повертаючись із заслання, на одному з вокзалів доля звела його з майбутньою дружиною Параскою, яка також поверталася із заслання з Омської області. Повернувшись додому, Дмитро Васильович працював на електромонтажних роботах, а згодом — на залізниці. Разом із дружиною виховали трьох доньок. Дмитро Васильович мав щастя бачити, як зростають 12 онуків та 6 правнуків.

Незважаючи на всі випробування, він залишався оптимістом і патріотом. Навіть у поважному віці — понад 90 років — він вів активне життя: дотримувався посту, багато ходив пішки, спілкувався з молоддю, був постійним читачем бібліотеки, не пропускав громадських та релігійних подій. Його мудрість і життєвий досвід були прикладом для багатьох поколінь.

"У пам’яті людській — наше коріння й спасіння. Ця пам’ять дає сили вистояти й не втратити гідності, особливо сьогодні, коли на неоголошеній війні гинуть молоді, 25-літні. Хай і для нас будуть святими слова українських повстанців: «Батьківщині будь вірним до загину. Нам Україна — вище над усе!»" — говорив Дмитро Васильович

На 99-му році життя відійшов у вічність Дмитро Васильович Мельник — учитель, патріот, символ незламності.

Похорон відбудеться 8 травня 2025 року о 13:00 годині з подвір’я його оселі у селі Цуцилів ,вулиця Героїв Небесної Сотні ,будинок 32

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким.
Нехай добрі справи, чесне ім’я та світла пам’ять про Дмитра Васильовича залишаться назавжди у серцях односельців.

🕯️ Вічна пам’ять. Царство Небесне.