Попередження раннього соціального сирітства

Фото без опису

Сирітство – соціальне явище, що характеризує стан дитини, яка тимчасово чи постійно перебуває поза сімейним оточенням в наслідок втрати батьків, а також дитини, яка не може з певних причин чи з власних інтересів залишитися в сімейному оточенні, потребує захисту чи допомоги з боку держави.

У науці виділяють два основних види сирітства:

− повне сирітство – діти стали сиротами у зв’язку із смертю або загибеллю батьків;

− соціальне сирітство – діти батьків, які не виконують своїх обов’язків з різних причин, саме такі діти складають одну з основних категорій серед неблагополучних дітей.

Відповідно до визначення соціальне сирітство являє собою явище, при якому діти залишаються без батьківського піклування та піклування, при живих біологічних батьків.

Соціальне сирітство є відносно новим явищем, яке набуває все більшого поширення в нашій країні. Все частіше батьків або позбавляють батьківських прав, або вони самі відмовляються від виховання власних дітей. Велика кількість соціальних сиріт досить тривалий час залишаються не виявленими, їх прийнято називати «прихованими» або «домашніми» сиротами. Дана форма сирітства визнається науковою літературою, в тому випадку, коли неповнолітні діти і підлітки проживають спільно з батьками, але при цьому не отримують від них необхідної батьківської турботи і опіки. Все частіше це стає причиною безпритульності і асоціальної поведінки дітей і підлітків.

В даний час соціальне сирітство в Україні набуває істотних масштабів і стає ширше, ніж біологічне. Соціальне сирітство охоплює 85% всіх дітей, які залишилися без піклування батьків. Причини, виникнення соціального сирітства досить великі, вони включають в себе падіння моральності серед молоді, поширення алкоголізму і наркоманії, відсутність реальної підтримки з боку держави і т.д. Саме тому соціальне сирітство є однією з найбільш актуальних і пріоритетних проблем.

Раннє соціальне сирітство – це соціальне явище, яке визначається наявністю в суспільстві дітей віком від 0 до 3 років, які позбавлені батьківського піклування із соціальних причин, яким гарантовано особливий соціально-правовий захист держави та їх статус підтверджений документально.

Найчастіше мами, які в очікуванні дитини, перебувають в складних життєвих обставинах та не можуть їх самостійно вирішити, наважуються на відчайдушний крок та залишають своїх щойно народжених немовлят у пологовому відділенні.

Раннє соціальне сирітство – одне з найсумніших явищ життя сучасного суспільства, оскільки дитина стає сиротою при живих батьках.

Причини, викликані зниженням моральної відповідальності молодих людей щодо народження дитини. В цей час народження дитини і залишення його в пологовому будинку не є чимось негожим, тому більшість матерів, які не встигли зробити в термін дозволений аборт, або передумали виховувати дитину, залишають його в пологовому будинку без докорів сумління.

Причини, внаслідок деградації дорослої частини населення – повсюдна алкоголізація і наркоманія населення, виховання дітей в аморальних умовах і т.д. Діти, які виростають і виховуються в таких умовах, не бажають брати на себе тягар відповідальності за виховання дітей. Навіть якщо дитина і виховується такими батьками, то суть виховання полягає в тому, що на нього зрідка звертають уваги, періодично годують, можуть і зовсім не годувати. Такі діти потребують особливої турботи і якомога ранньому їх виявленні.

Причини, викликані негативним впливом суспільства, членів сім’ї та ЗМІ. У молодих батьків спотворено уявлення про повноцінну і благополучну сім’ю, значущості дитини в сім’ї, відсутнє уявлення про те, як саме потрібно піклуватися про дитину.

Причини, викликані великою кількістю розлучень і появою неповних сімей. Дані причини чинять негативний вплив в першу чергу на процес виховання дітей, оскільки часто батько, який залишається з дитиною один може впасти в депресію, пристраститися до алкоголю і т. д.

Причини, викликані тим, що часто молоді батьки (матері) прагнуть влаштувати своє особисте життя, маючи малолітню дитину. Вони живуть разом без урахування інтересів і потреб своєї дитини. Нерідко даний крок призводить до того, що дитина проти того, що в їх сім’ю входить чужа людина, у нього поступово формується агресивність, ревнощі, конфліктність в результаті втрати емоційної близькості з біологічним батьком.

Причини, викликані недосконалістю місцевого і федерального законодавства і механізму їх реалізації, які створюють сприятливі умови для розвитку соціального сирітства. Наприклад, багато несвідомих батьків стають багатодітними не з любові до дітей, а з метою отримання належних багатодітним сім’ям пільг, державних соціальних виплат. У таких сім’ях питання виховання і благополуччя дітей йде на другий план.

Викладене обумовлює формування соціального сирітства, бездоглядності і безпритульності, зростання злочинності, алкоголізацію і наркотизацію серед неповнолітніх і вимагає спеціальних зусиль з профілактики та подолання цих явищ.

Нагальна необхідність в особливому захисті такої дитини була передбачена ще в Женевській декларації прав дитини 1924 р.

Безпосередньо «Права дитини» – це певні можливості, що надаються дітям для того, щоб жити і дорослішати.

Ще в 60-ті роки ХХ століття В.Сухомлинським здійснено певний прорив у ставленні до дитини. Він проголосив дитину найвищою цінністю, підкреслив її унікальність і неповторність, запровадив у виховний процес сім’ї та школи такі поняття як честь, совість, гідність, відповідальність, свобода і та ін.

Для запобігання появи соціальних сиріт та забезпечення психічного здоров’я дитини кожна сім’я зобов’язана дотримуватись певних умов виховання, а саме:

- мікроклімат здорових стосунків між усіма членами родини, що є наслідком правильної організації сімейного життя;

- приклад батьків;

- авторитет батьків;

- достатній рівень психолого-педагогічної культури батьків;

- усвідомлення батьками відповідальності перед суспільством за виховання дитини.

Сім’я - виступає первинним осередком суспільства, джерелом емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних і загальнолюдських цінностей. Водночас «сім’я» перебуває в центрі соціально-економічних процесів, які відбуваються у суспільстві. Узагальнення концепційності базису сім’ї веде до безпосереднього усвідомлення розуміння її, як головної і природної системи соціального й біологічного захисту дитини, яка опинилася в кризовій ситуації.