Фото без опису

 

Важливо наголосити, в такий складний для всіх час, про вживання ПАР на фронті. Психоактивні речовини оточують нас і супроводжують усе наше життя. Чай, кава, для когось нікотин, алкоголь, марихуана та багато всього іншого. Фактично кожна людина так чи інакше використовує психоактивні речовини (ПАР). Бійці на фронті – не виняток.

У   вживання  ПАР  є  декілька   категорій   мотивів:

  • Вплинути на фізичний стан. Наприклад, за допомогою алкоголю зробити глибшим сон, або навпаки – за допомогою стимуляторів – не спати, зняти біль, фізичний дискомфорт опіоїдами чи дисоціативами.

 

  • Змінити емоції та настрій. «Зняти» пригніченість, коли засмучені, відвернутися від проблем, відчути ейфорію та легкість тощо.

 

  • Сприяти активній діяльності. Це може бути посилення концентрації для роботи або вживання з метою зробити якусь діяльність цікавішою тощо.

 

  • Соціальні мотиви. Нерідко ми вживаємо психоактивні речовини для того, щоб «злитися» з компанією, довше спілкуватися з друзями або щоб зняти якісь бар’єри та заборони: упевненіше говорити, жартувати.

 

На фронті трапляються всі ці категорії мотивів. Іноді військові п’ють із побратимами, бо на фронті «особливі умови», особливий привід. Іноді вживають щось, щоби виспатися після кількох діб без сну. Іноді робота полягає в постійному спостереженні, концентрації на чомусь, і тоді деякі бійці згадують про існування стимуляторів. А іноді просто нудно й хочеться розважитись. Власне, фронт – це маленький світ зі своїми причинами вживати психоактивні речовини.

Одна з ключових проблем вживання психоактивних речовин на фронті – це неготовність до такої вертикальної, ригідної та жорсткої структури, яка вимагає дисципліни та порядку. В армії є дуже потужна система та традиція заборон і покарання. А, як відомо з досліджень, заборони та покарання зазвичай лише погіршують ситуацію з психоактивними речовинами.  Одна справа, коли боєць у безпечному місці, де він може відпочити, і він дозволяє собі трохи випити, а інша справа, коли боєць напивається під час виконання бойового завдання, тим самим втратою своєї боєздатності ставить під загрозу себе та побратимів.

На додачу до цього, в умовах війни та в зоні бойових дій є два специфічні правила щодо вживання:

  • Ніколи не вживати у випадках і місцях, де від стану твоєї свідомості може залежати чиєсь життя. Також краще не доходити до певного ейфорійного стану, ніж перетнути межу та втратити боєздатність і самоконтроль. Це відповідальність кожного особисто.

 

  • У прифронтових зонах, якщо вживаєте компанією, критична більшість має залишатися тверезою та повністю контролювати ситуацію. Бо навіть у глибокому тилу можуть бути неочікувані неприємності. П’яні скупчення – найкраща мішень для ДРГ.

 

 

З іншого боку, велика кількість бійців мали ті чи інші стосунки з психоактивними речовинами до війни. І це також вносить свої корективи. Звертатись до вживання – це фактично інстинкт. Хтось звик вживати за найменшого стресу, хтось накопичує його, а потім спустошує через чарку. На війні підстав для вживання більше, ніж у цивільному житті, тому, відповідно, і самоконтроль, самоспостереження мають бути пильнішими.