Відповідно до ст. 12 Закону  «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарних дні, а максимальний термін відпустки без збереження заробітної плати на період воєнного стану не обмежений. 

Таким чином, працівникам, яким відповідно до умов трудового договору встановлена більша тривалість основної оплачуваної відпустки, під час воєнного стану надається частина основної відпустки тривалістю, що не перевищує 24 календарних днів.

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, різниця днів відпустки не втрачається, а має бути надана після закінчення дії воєнного стану.

Відповідно до ст. 10 Закону «Про відпустки», черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються :

  1. особам віком до вісімнадцяти років;
  2. особам з інвалідністю;
  3. жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
  4. жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
  5. одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
  6. дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
  7. ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
  8. ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
  9. батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
  10. в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Також протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. першою ст. 26 Закону про відпустки.

 

Важливо! Законодавством про працю не передбачено надання відпусток без збереження заробітної плати з ініціативи роботодавця.

Оформлення відпусток без збереження заробітної плати, передбачених ст. 25, 26 Закону про відпустки, є правом, а не обов’язком працівника. Примусове відправлення працівника  у відпустку без збереження заробітної плати вважається порушенням трудового законодавства та тягне за собою відповідальність відповідно до статті 172 Кримінального кодексу України.

        

Зверніть увагу! Крім того, у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток  при цьому треба враховувати, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» під час воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.


 

Сектор Надвірнянське бюро правової допомоги

відділу надання безоплатної правової допомоги

Івано-Франківського місцевого центру

з надання БВПД