Фото без описуКомітет з питань економічного розвитку на  засіданні 17.11.2021 року рекомендував Верховній Раді прийняти в першому читанні проект Закону «Про захист прав споживачів» (№ 6134). Даний законопроект зареєстрований в парламенті Кабінетом Міністрів України, а розроблявся він Міністерством економіки України.

 Для того, щоб суб’єкт господарювання здійснював електронну торгівлю, він повинен подати у добровільному порядку на безоплатній основі центральному органу державної влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про захист прав споживачів, відповідну декларацію.

Також, відповідно до даного проекту запроваджується Реєстр декларацій суб’єктів електронної торгівлі (абз.2 ч.4 ст.17). Обов’язки ведення даного Реєстру покладуть на Держпродспоживслужбу.

Держпродспоживслужба отримає право звертатися до провайдера інтернет-послуг щодо обмеження доступу до вебсайтів (частини вебсайту, програмного забезпечення) суб’єктів господарювання, які використовують нечесну підприємницьку практику та порушують законодавство про захист прав споживачів.

Щоправда, у разі отримання від суб'єкта господарювання заяви про відновлення доступу до вебсайту у зв'язку з розміщенням інформації про найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання Держпродспоживслужба буде звертатися протягом двох робочих днів до провайдера інтернет-послуг з метою відновлення доступу до вебсайту.

Проектом пропонується:

поширити дію Закону «Про захист прав споживачів» на сферу харчової продукції в частині економічних прав споживача (у разі порушення умов договору купівлі-продажу (доставки) харчової продукції в інтернет-магазинах, при позначенні ціни продажу харчової продукції);

визначити права та обов’язки споживачів в електронній торгівлі та перелік інформації про продукцію та суб’єкта господарювання, яку він повинен надавати;

впровадити надання суб’єктами господарювання документів, що підтверджують гарантійні зобов’язання, в електронній формі;

надати споживачеві право на заміну товару на такий самий або аналогічний у разі, якщо ремонт товару, придбаного споживачем, потребує більше чотирнадцяти календарних днів, а також на зниження ціни або повернення коштів, якщо недолік товару з’являється після ремонту;

звільнити суб'єктів господарювання від обов'язку створювати обмінний фонд товарів; 

запровадити визначення електронного торгівельного майданчика (маркетплейса), електронного сервісу порівняння продукції (прайс-агрегатора) та їх відповідальність за наявність інформації, яка стосується даних про суб'єктів господарювання, що продають продукцію на вебсайтах маркетплейса та прайс-агрегатора. 

 

Даний законопроект передбачає, які умови договору будуть вважатися нікчемними:

1) звільнення суб’єкта господарювання від відповідальності або обмеження такої відповідальності у разі смерті споживача або завдання шкоди його здоров’ю, спричинених діями чи бездіяльністю суб’єкта господарювання;

2) позбавлення або обмеження прав споживача, які пов’язані з невиконанням чи неналежним виконанням суб’єктом господарювання зобов’язань за договором;

3) право суб’єкта господарювання не повертати завдаток споживачу, якщо споживач прийняв рішення не укладати або не виконувати договір, за відсутності умови у договорі про право споживача отримати суму завдатку у подвійному розмірі, якщо суб’єкт господарювання прийняв рішення не укладати або не виконувати договір;

4) обов’язок споживача сплатити штраф, пеню, інші нарахування або компенсацію у непропорційно великому розмірі (понад тридцять відсотків вартості продукції) за невиконання зобов’язань за договором;

5) право суб’єкта господарювання розірвати договір із споживачем на власний розсуд за відсутності аналогічного права у споживача;

6) право суб’єкта господарювання не повертати кошти, сплачені за ненадану продукцію, у разі відмови від договору з ініціативи суб’єкта господарювання;

7) право суб’єкта господарювання розірвати договір, укладений на невизначений строк, без повідомлення споживача не менше ніж за чотирнадцять днів до моменту його розірвання, крім випадків, передбачених законом;

8) встановлення необґрунтовано завчасного та/або короткого строку для відмови споживача від автоматичного продовження дії договору, укладеного на визначений строк;

9) обов’язки споживача, з якими він не мав можливості ознайомитися перед укладенням договору;

10) право суб’єкта господарювання в односторонньому порядку змінювати умови договору на підставах, не визначених договором;

11) надання можливості суб’єкту господарювання в односторонньому порядку без поважних причин змінювати характеристики продукції, яка є предметом договору;

12) право суб’єкта господарювання визначати ціну товару або харчового продукту в момент доставки або право суб’єкта господарювання підвищувати зазначену у договорі ціну продукції без надання споживачу у таких випадках права відмовитися від договору;

13) право суб’єкта господарювання визначати відповідність продукції умовам договору;

14) виключне право суб’єкта господарювання тлумачити умови договору;

15) обмеження відповідальності суб’єкта господарювання за зобов’язаннями, прийнятими його представником, або обумовлення прийняття ним таких зобов’язань виконанням конкретних умов;

16) зобов’язання споживача виконувати обов’язки за договором у повному обсязі у випадку, коли суб’єкт господарювання не виконує власні;

17) обов’язковість умов договору виключно для споживача, у той час як суб’єкт господарювання може виконувати умови такого договору на власний розсуд;

18) право суб’єкта господарювання без згоди споживача передавати свої права та обов’язки за договором третій особі, якщо це може обмежити права споживача за договором;

19) позбавлення споживача прав, передбачених  законом про захист прав споживачів.

За порушення законодавства про захист прав споживачів до суб’єктів господарювання будуть встановлені штрафні санкції щодо невиконання договірних умов.