Чи не у кожного з нас є домашній улюбленець. Однак, чи всіх тварин можна тримати у квартирі чи будинку? На це питання відповість фахівчиня Івано-Франіквського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Роксолана Пронич.

Згідно з законодавством тваринами є біологічні об’єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові. Статтею 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (далі – Закон) передбачено, що утримання тварин в домашніх умовах − це обмеження природної волі домашніх тварин, що виключає їх вільне переміщення за межами квартири, подвір’я окремого будинку.

Відповідно до статті 1 Європейської конвенції про захист тварин під домашньою твариною мається на увазі будь-яка тварина, яку утримує або збирається утримувати людина, зокрема у своїй оселі для власного задоволення й товариства.

Водночас, дикі тварини − тварини, природним середовищем існування яких є дика природа, у тому числі ті, які перебувають у неволі чи напіввільних умовах.

Особливості утримання домашніх тварин вдома

Особа, яка утримує домашню тварину, зобов’язана:

  • забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог Закону;
  • дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.

При поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов’язана:

  • дбати про домашню тварину, забезпечити їй достатню кількість їжі та постійний доступ до води;
  • надавати можливість домашній тварині здійснювати необхідні рухи, контактувати з собі подібними;
  • забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання;
  • забезпечити наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками;
  • забезпечувати своєчасне надання домашній тварині ветеринарних послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо);
  • негайно повідомляти медичну або ветеринарну установу про випадки заподіяння домашньою твариною ушкоджень здоров’ю людині або іншим тваринам;
  • негайно доставляти домашню тварину, яка заподіяла ушкодження здоров’ю людині або іншим тваринам, у ветеринарну установу для огляду;
  • запобігати неконтрольованому розмноженню домашніх тварин.

Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з’являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку.

Дозволяється утримувати домашніх тварин, зокрема:

  • у квартирах, де проживає кілька сімей, − лише за письмовою згодою всіх мешканців квартири. При цьому не дозволяється утримувати домашніх тварин у місцях загального користування(коридорах);
  • у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив’язі або без неї.

Власникам домашніх тварин (собак та котів) необхідно:

  • дотримуватись санітарно-гігієнічних норм утримання тварин;
  • дотримуватись громадського порядку (забезпечувати тишу з 22.00 до 08.00);
  • попередити можливість безконтрольного виходу тварини поза межі місця її утримання;
  • запобігати прояву небезпечних дій з боку тварин по відношенню до людей, інших тварин або майна.

Особливості утримання диких тварин у неволі

Утримання диких тварин у неволі допускається, якщо створені умови, що відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям та за наявності дозволу, що видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України). Утримання диких тварин у неволі без дозволу допускається в разі тимчасового утримання врятованої постраждалої тварини.

Допускається утримання дрібних диких тварин, які традиційно утримуються людьми в неволі і можуть бути забезпечені умовами утримання відповідно до вимог Закону.

Власники диких тварин зобов’язані мати документи, що підтверджують законність набуття дикої тварини, ветеринарні документи на тварину.

Кількість тварин, що утримуються фізичною чи юридичною особою, обмежується можливістю забезпечення їм умов утримання відповідно до вимог Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30 вересня 2010 року № 429. При цьому утримання тварин не повинно порушувати права та свободи осіб, які мешкають поряд.

При утриманні диких тварин забороняється:

  • розміщувати в розташованих поруч приміщеннях диких тварин, взаємна присутність яких приводить до стресу;
  • допускати надмірне домінування одних особин диких тварин над іншими;
  • утримувати в одному приміщенні диких тварин, спільне мешкання яких може призвести до загибелі одної з них.

Відповідальність за неналежне утримання тварин

Законодавством України передбачено кримінальну та адміністративну відповідальність за неналежне утримання тварин.

Згідно зі статтею 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 51 грн.) і попередження або накладення штрафу на посадових осіб − від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 85 грн.).

Ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров’ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа зазначених вище − тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 85 грн.) з конфіскацією тварин і на посадових осіб − від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 68 до 119 грн.).

За жорстоке поводження з тваринами до винної особи може застосовуватися покарання, передбачене статтею 299 Кримінального кодексу України у вигляді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17000 до 51000 грн.) або арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.