Фото без описуУкраїнська питна вода за якістю визнана найгіршою в Європі (дані 2012 року) а в світі за цим показником ми на 95-му місці серед 122 обстежених країн. І проблемна якість стосується водопровідної, поверхневої і підземної води,  і навіть артезіанської, джерельної, а також бутильованої, розливної, колодязної... 

Тому навряд чи можна говорити про безпечність для здоров'я і корисність нашої води без спеціальної підготовки, конкретної для кожного випадку  .

Районні і обласні лабораторії ДПСС перевіряють зазвичай лиш 10-12% (дуже рідко - 20-25%) показників безпечності і якості питної води - не мають технічної можливості, коштів і персоналу для більшого !

Подивіться будь ласка цей сюжет новин обласного телебачення, де починаючи з 4 хв показують, як вперше у Черкаській обл.  більше 350 дітей у 3-х ДНЗ (а зараз разом зі школою вже 800 їхніх дітей) мають можливість вживати замість технічної питну воду європейської якості,  як європейські діти:   

https://www.youtube.com/watch?v=0E5KNKlULQc 

Ваші діти - я вважаю - нічим не гірші за дітей Червоної слободи і навіть за європейських дітей і теж достойні вживати питну воду гарантованої європейської якості. 

Бо  кожні 8 секунд у світі помирає 1 дитина від хвороб, спричинених неякісною питною водою, а хворіють від цього - сотні мільйонів дітей (це дані ВООЗ - Всесвітньої організації охорони здоров'я).

У дітей шкільного і дитсадкового віку закладається основа, фундамент  здоров'я на все життя. Від нього залежить, як вони себе почуватимуть і чи часто хворітимуть  зараз і у дорослому житті.

  У світі 90% всіх інфекційних захворювань  і 80% інших хвороб, в першу чергу хронічних, спричиняються  саме неналежною якістю води - це теж дані ВООЗ.

Тільки отруєння організму водою найчастіше відбувається не відразу після випитої склянки води, а поступово і непомітно, але невідворотно.

Тому освічена культурна людина сьогодні не може вживати сама чи давати дітям воду негарантованої чи тим більше невідомої якості ! Навіть якщо вода добра на смак і на зовнішній вигляд. Бо органоліптично можна визначити наявність лиш 4-5% забруднювачів із чинного ДСанПіН.

Якість питної води в Україні, у тому числі й в  Черкаській, Вінницькій, Київській, Кіровоградській, Житомирській, Донецькій, Одеській і всіх інших областях, часто є дуже проблемною. Особливо  якщо її перевіряти за 160 показниками чинного  ДСанПіН і відповідних європейських стандартів. А реально ж майже завжди перевіряється лиш кожен 10-й показник безпечності води - замість 160 максимум 15-16 або навіть 8-10 показників.  

Вода в кулерах не підлягає обов'язковій сертифікації і тому теж далеко не є гарантовано безпечною. До того ж ця вода завжди містить мікродози хімікатів-консервантів для забезпечення можливості тривалого зберігання. Кулери мають дезінфікуватися ізсередини та назовні  щонайменше 1 раз на тиждень, що ніким не контролюється і тому навряд чи якимсь виробником виконується. А з водогону - навіть умовно якісна вода на вході у трубопровід ніколи не буде такою  самою на виході з нього. Навіть якби увесь трубопровід був новим чи відремонтованим.  До того ж рівень мікробіологічного (інфекційного) забруднення потрібно контролювати не двічі на рік, як це часто робиться, а регулярно і першочергово, бо фактично він  може змінюватися кожного дня.  

В Україні на ринку водоочисних приладів - переважна більшість несертифікованої чи контрафактної продукції, яка якось працює, але фактично не дає ніякої гарантії результату очистки. Хоча будь-який фільтр - це краще ніж нічого, якщо він вчасно обслуговується.

У ЗМІ, на центральному телебаченні лиш протягом останніх місяців була інформація щодо випадків інфекційних захворювань, спричинених питною водою, у Києві,  Вінниці, Миколаївській області... В Одеській області нещодавно сталося захворювання на Сибірську виразку, збудник якої не гине при кип'ятінні води. А в Україні по всіх регіонах є майже 14000 скотомогильників хворілих тварин (в середньому по 25-30 на кожен район) - це все інформація МОЗ України.  

Коштів,  що необхідні для  централізованого наближення якості питної води  до  світових стандартів, наразі у держави немає. Тому я пропоную у першу чергу і в обов'язковому порядку вирішувати питання на місцевому рівні і на рівні кінцевого споживача - дитсадка, школи,  лікарні, пологового будинку, ФАП, громадського колодязя, квартири, приватного будинку  тощо.  А саме - шляхом використання інноваційних можливостей ретельно підібраного під конкретну воду найефективнішого обладнання американського, європейського і українського виробництва.  

Як фахівець і у минулому науковець  я підкреслюю, що для дітей (та й для дорослих теж) необхідно забезпечувати воду найвищої можливої якості і для питних потреб, і для приготування їжі.  Ця вода має бути не лише очищена і дезінфікована. Важливо, щоб від цих процесів не було "своїх" негативних наслідків для здоров'я (приміром від вторинних продуктів дезінфекції чи від наближення якості очищеної води до дистильованої).  Питна вода має бути фізіологічно повноцінною і максимально наближеною до найбільш якісної природної води. 

І необхідно, щоб її можна було вживати сирою навіть малим дітям.    

Потрібно також враховувати, що якість вхідної води, навіть і артезіанської, протягом терміну експлуатації свердловини і водоочисного обладнання,  може змінюватися і навіть радикально.  

Надаючи цю інформацію очільникам влади і людям, я просто виконую свою просвітницьку місію. Тому проінформував і вас із цього питання.  

 

Контакти:  (067) 247-13-39  (099) 438-22-86 .  

 

З повагою, Олександр Володимирович Зубенко, 

науковець, видавець фундаментальних академічних книг, 

популяризатор науково-технічних досягнень.  м. Київ. 

Я здійснюю практичну і просвітницьку роботу й консультую у сфері екології, здоров'я і щодо впливу на нього питної води, щодо забезпечення її високої якості.

 

Це був дуже складний випадок і тому складне і не дуже дешеве рішення.

 В інших випадках можливо буде суттєво  дешевше - це покаже аналіз 

 дослідження якості питної води, який ви надасте.

  https://www.youtube.com/watch?v=0E5KNKlULQc