Фото без опису

Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним
механізмом передавання, що характеризується місцевим фібринозним
запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної
інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем,
нирок.
Причини дифтерії
Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє
екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може
зберігатися до 15 діб; кип’ятіння та 1%-й розчин сулеми знищують палички
через 1 хвилину. Токсин, який виділяє бактерія, в зовнішньому середовищі
нестійкий, швидко гине під час нагрівання (+60 °С та вище), а також внаслідок
дії прямих сонячних променів.
Джерело інфекції — хвора людина чи носій коринебактерії дифтерії , які
виділяють токсигенні штами збудника.
Бактерієносійство дифтерії є окремим типом інфекційного процесу і буває:
 Реконвалесцентне (у осіб, що перехворіли на дифтерію);
 У здорових осіб (у яких на момент огляду клінічні симптоми були
відсутні).
За тривалістю бактерієносійство дифтерії поділяють на:

 Короткочасне — збудник виділяється до 2 тижнів;
 Середньої тривалості — від 2 тижнів до 1 місяця;
 Затяжне — більше 1 місяця;
 Хронічне — від 6 місяців до кількох років.
Шляхи передавання інфекції
Дифтерія передається найчастіше повітряно-крапельним шляхом,
факторами передавання також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки).
Коли дифтерійна бактерія потрапляє у дихальну систему, вона виробляє токсин,
який блокує синтез білка в клітинах, у результаті чого виникають тяжкі
функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям. Захворювання
проявляється у вигляді ангіни, коли у горлі утворюються плівки, що можуть
ускладнювати дихання та ковтання.
Симптоми дифтерії
Інкубаційний період дифтерії становить 2–10 днів.
Клінічна картина захворювання залежить від локалізації патологічного
процесу, його поширеності, наявності та характеру ускладнень, супутніх
захворювань та приєднання вторинних інфекцій. Захворювання на дифтерію
може мати такі прояви:
 Біль у горлі;
 Підвищена температура, лихоманка;
 Набряк слизової оболонки ротоглотки;
 Наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;
 Набряк шиї;
 Збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.
Профілактика дифтерії
Попередити розвиток небезпечних ускладнень можна завдяки вакцинації
дітей, згідно з Календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих
кожні 10 років. Щоб запобігти розповсюдженню хвороби, потрібні раннє
виявлення хворого, його ізоляція та лікування, а також виявлення та санація
бактеріоносіїв.